Зачарований м’яч
Ще трирічною Юліана Мальцева почала опановувати фігурне катання, втім після переїзду родини такої можливості більше не мала, тож із шести років дівчинка навчалася вже у музичній школі. Згодом стала пристойною піаністкою і цілком могла продовжувати музичну кар’єру.
Проте сама Юліана обрала інший шлях.
— У нашій родині тато і дідусь були завзятими вболівальниками, дивилися всі трансляції футбольних матчів, емоційно переживали та коментували гру, — згадує вона. — Мені й самій подобалась палка атмосфера, а коли в семирічному віці зненацька опинилася у шкільній команді, то відчула, що в мене виходить краще, ніж у багатьох хлопців, і вже не могла відірватися від м’яча. Мабуть, справа у генах, бо ж і мама — вчителька фізкультури, — з усмішкою зізнається дівчина.
Відтоді Юліана не пориває з футболом. Спочатку тренувалася в харківському спорткомплексі «Арсенал», а згодом обдаровану гравчиню тренер Євген Погорєлов запросив до відомого ліцею-спортінтернату в Сокольниках.
І все ж таки — футбол!
Протягом декількох сезонів юна опорна півзахисниця була в складі харківського «Житлобуд-2», переважно на лавці запасних, грала за юнацьку збірну України, прогресувала, поки перша підступна травма тимчасово обірвала стрімкий злет спортсменки…
— Коли це трапилося, страшенно засмутилася, а що була зовсім недосвідченою, то зопалу вирішила покинути спорт і зайнятися чимось іншим. Так травма визначила подальший напрямок — вступила до медичного коледжу, який успішно закінчила. Але швидко зрозуміла, що без футболу жити не можу! Тому паралельно вчилася і грала у вишці вітчизняної першості з футзалу за «Луганочку», яка з відомих причин базувалася в Харкові.
Важке випробування
Саме на піку кар’єри в календарному матчі трапилось непоправне — важка травма Юліани з розривом «хрестів» та пошкодженням меніску… Пів року нога дівчини перебувала в спеціальному корсеті, лікар Антон Білостоцький ретельно опікувався процесом реабілітації та врешті виніс безжальний вердикт — професійний спорт у подальшому житті пацієнтки неприпустимий…
Юліана зізнається, що то був найтрагічніший момент її життя, адже розбилися вщент усі мрії та сподівання. Здавалося, з футболом, без якого не уявляла майбутнього, покінчено назавжди…
Знову на полі, у грі!
На той час Юліана заочно навчалася в академії фізичної культури, працювала вчителькою фізкультури у ліцеї для обдарованих дітей «Дивосвіт» у Люботині та відчувала щиру моральну підтримку рідних, колег і вихованців. Оговтавшись від травми, продовжила спортивну діяльність, більш того, значно розширила власні обрії — стала тренувати футбольну команду ліцею. Креативну й відповідальну фахівчиню оцінили в обласній федерації футболу, довірили проводити виїзні показові тренування.
Фото Антона Осіна
А нещодавно кандидатка в майстри спорту, студентка магістратури Харківської академії фізичної культури відкрила власну приватну футбольну школу «LUBOTEAM», у якій наразі навчаються понад 80 юних футболістів (з них майже 20 дівчат) від 6 до 15 років.
Фото Юліани Мальцевої
Поки всі — тренери (разом з Юліаною працює колега Віталій Ждаміров), діти та батьки задоволені результатом, адже тренування проводяться творчо і цікаво, а майже всі вихідні насичені участю в різних турнірах. Тож початок добрий і хочеться побажати так тримати!
Фото Антона Осіна
Заслужене визнання
— Безперечно пишаюся, бо вона надзвичайно цілеспрямована й віддана улюбленій справі, — характеризує доньку Тетяна Заєць, яка виконує адміністративні функції та всіляко допомагає Юліані. — Коли граємо на виїзді, бува, питають — з якої команди ця дівчинка? (Зріст Юліани — 160 см, вага — трохи більше 50 кг). Але коли бачать, як вправно і впевнено вона керує діями вихованців, які між ними довірливі стосунки без найменших образ та неповаги, як щиро однодумці прагнуть удосконалювати майстерність — ставляться поважно. З одного боку, мені шкода доньку, бо вона максималістка, трудоголічка, до того ж надто емоційна, а з іншщго, радію — займається улюбленою справою, адже без футболу не уявляє свого життя.
Фото Антона Осіна
Юліана живе разом з матір’ю та бабусею Кларою Терентіївною, які вимушено покинули окупований Луганськ, усі — педагогині за фахом і покликанням, турботливо доглядають за хатніми улюбленцями — сімома великими породистими собаками.
Щиросерда родина особливо вдячна директорці ліцею «Дивосвіт» у Люботині Світлані Волчковій та виконавчій директорці Харківської обласної асоціації футболу Олені Коробці за своєчасну підтримку дівчини на омріяній стежині. Таку довіру Юліана Мальцева цілком виправдовує.
Фото Антона Осіна
