Справедливий мир — глобально, надійне сполучення — локально

Жахливе півріччя

Саме так у буквальному розумінні існували з початку повномасштабної війни до вересня 2022 року тутешні мешканці, ховаючись хто у підвалах, хто у льохах. Адже ворог, що перебував зовсім поруч, менш ніж за десять кілометрів, у сусідніх Ртищевці та Граковому, мало не щодня обстрілював цю місцину з артилерії, часто — ночами…

Особливо жахливим виявився один з березневих днів, коли російський літак бомбардував населений пункт, внаслідок чого було пошкоджено багато осель, лінії електро- та газопостачання. Майже у двадцятиградусний мороз люди залишилися без тепла і світла, траплялося, що сусіди рятували односельців із льохів, засипаних камінням від зруйнованих домоволодінь…

Сумний наслідок такої божевільної агресії — п’ятеро повністю зруйнованих та 78 пошкоджених осель старогниличан, у розбитій фермі загинуло шість десятків корів, руйнувань зазнали місцеві агропідприємства «Надія» та «Дружба», зокрема, згоріли морозильні камери та склади з обладнанням і збіжжям…

Майже третина з довоєнної кількості селян — до 250 осіб — змушено виїхала у більш безпечні місця, багато з них досі бояться повертатися додому, бо й нині, хоча й значно рідше, тут прилітають смертоносні «привіти» від клятих «асвабадітєлєй»

«У нас ще можна жити, співчуваємо донбасівцям, харків’янам і куп’янчанам…»

Саме так висловлюються деякі місцеві й пояснюють, що, по-перше, вони, на щастя, не перебували в окупації, по-друге, постійно відчували належну опіку з боку очільників громади і не голодували навіть у найскрутніші часи. Майже всі мали запаси городини та консервації у льохах, а дехто тримав ще й свійських тварин — працелюбні господарі інакше й не уявляють власного добробуту.

На початку війни траплялося й таке, що місцевий староста Валерій Дерека разом з помічниками-волонтерами привозили лише по чверті хлібини на кожну родину. Втім, уже згадані місцеві «Надія» та «Дружба» допомагали не лише односельцям і партнерам у громаді — малинівцям та мосьпанівцям, а й також безкоштовно надавали багатьом іншим громадам Чугуївщини протягом перших найжахливіших місяців війни молоко та овочеві набори.

Так само безстрашно місцеві власноруч, не сподіваючись на сторонню допомогу, бо тоді її потребували всюди, лагодили безкінечні пориви електромережі внаслідок обстрілів, ризикуючи, транспортували хворих до медзакладів сусідньої зміївської громади, куди було безпечніше дістатися, словом і ділом підтримували одне одного, міцно трималися вкупі.

Життя за смерть стократ сильніше!

— Відтепер у нашому селі проживають 620 осіб, третина з яких — переселенці з інших регіонів, включно зі 117-ма дітьми та підлітками до 18 років, — коментує сьогодення Старої Гнилиці досвідчений місцевий староста Валерій Дерека. — До повномасштабної війни наш населений пункт вважався досить привабливим, адже тут розташована одна з провідних агрофірм на теренах Чугуївщини — «Надія», інвестор якої активно сприяє розбудові громади. Отже маємо необхідну інфраструктуру — ліцей, ФАП, пошту, магазини, церкву, спортивний майданчик зі штучним покриттям — усі ці об’єкти доглянуті, у належному стані. 

Фермерське господарство «Дружба» спеціалізується на овочівництві, тож обидва господарства завжди опікуються місцевими, а нині повсякчас регулярно надають вітамінну зелену та молочну продукцію ще й бійцям ЗСУ. 

Мешканці також усіляко підтримують волонтерську ініціативу, бо добре розуміють — зломити лютого агресора спроможні лише за спільної взаємодії на фронті та в тилу. Майже двадцять армійців-односельців сьогодні боронять Вітчизну, на жаль, маємо загиблого та безвісти зниклого земляків на фронті…

Валерій Дерека відзначає активну відбудову: двадцять пошкоджених від бомбардувань домоволодінь уже відновлені завдяки відповідній державній програмі та допомозі від благодійних організацій. Цей процес триває, а власники зруйнованих осель отримали сертифікати для придбання нового житла.

Спілкуючись із селянами дізнався, що тричі на тиждень вони мають змогу звернутися до медсестри, раз на тиждень — до лікаря, крім того щомісяця до ФАПу навідується комплексна бригада медпрацівників для надання консультацій та первинної допомоги.

Також регулярно відбуваються групові заняття у творчих і спортивних гуртках для юного покоління, що їх організовують фахівці Малинівського центру культури та дозвілля.

Місцеві надзвичайно задоволені тим, що безкоштовно отримали 143 сучасні полікарбонатні мінітеплиці (6 × 3 м) з відповідною системою поливу та 28 мотоблоків, а також по 30 добових курчат-бройлерів разом із комбікормом задля їхнього подальшого вирощування — практично всі охочі поліпшили так власний добробут.

У відповідь на запитання про найболючіші проблеми тутешнього життя-буття чув одноголосне: «Усім, зважаючи на воєнний стан, задоволені, найбільше мріємо про мирне життя, локально ж — про відремонтовану дорогу…»

 — Знаю, що це саме так, — сумно підтверджує загальну думку очільник Малинівської територіальної громади Микола Семер’янов. — Цю архіпроблему щодо автошляху загального користування, що пролягає від довжанської автотраси біля павільйону «Джерело» (поблизу Коробчиного) до Старої Гнилиці й далі до Скрипаїв, планувалося капітально відремонтувати ще за кілька років до початку повномасштабної війни. Вартість цього проєкту становила близько 180 мільйонів гривень, але його все відкладали на потім, тож тепер маємо не дорогу, а лише напрямок… 

Торік планувався ямковий ремонт, але й цього не спромоглися. Через це дістатися автотранспортом до Старої Гнилиці, особливо в негоду, вкрай важко, тому автоперевізник змушений мінімально (тричі на тиждень) здійснювати пасажирські рейси від Чугуєва до Старої Гнилиці та у зворотному напрямку.  Потрібно терміново розв’язати це надзвичайно актуальне питання, бо раніше такі рейси відбувалися тричі протягом доби. Адже село живе і навіть під час війни потроху розвивається, тож сподіваємося, що наші волання будуть почуті і знайдуть результативний відгук. Все інше, що в наших силах, долаємо щоденно, активно діємо і наближаємо нашу спільну Перемогу.