ЗА ПОКЛИКОМ СЕРЦЯ

29.09.2022 у 17:43 883

Навіть під час війни чугуївські волонтери і волонтерки продовжують рятувати, лікувати і прилаштовувати у добрі руки чотирилапих друзів та евакуйовувати тварин подалі від жахливих бомбардувань рашистів.

ЗА ПОКЛИКОМ СЕРЦЯ

Кицин дім

Саме так називають місцеві мешканці куточок рідного мікрорайону, назва якого походить від колишнього досить оригінального на вигляд мінімагазину, хоча той давно вже не працює та й, на жаль, утратив початкову архітектурну привабливість.

Втім, цілком символічно, що саме поруч розташувався перший у Чугуєві притулок для тварин — народна назва місцини виявилася пророчою й наразі цілком виправданою.

Господиня тутешньої оселі Тетяна Кравцова використовувала приватне обійстя як дачу, а сама з рідними жила неподалік у багатоповерхівці. У родині завжди любили й опікувалися хатніми тваринами, тож вона тринадцять років тому без найменших вагань погодилися перетримати двох котиків своєї знайомої, яка пообіцяла, що згодом забере хвостатих улюбленців.

Але та жінка слова не додержала, і грайливі мишоловці назавжди змінили прописку, оселившись на Тетяниній дачі. Згодом сюди стали потрапляти й інші безпритульні тварини — одних жаліслива господиня підбирала сама, інших їй підкидали. З часом налагодила тісний зв’язок із тутешніми волонтерами, які також опікуються братами нашими меншими. Відтак у місті з’явився неформальний звіринець, а до котів додалися ще й собаки. Три роки тому тут налічувалося вже 48 котів та вісім собак, і практично всі гроші, що заробляла Тетяна, витрачалися на утримання цієї галасливої зграї.

Перебудова

Три роки тому в дачному будинку Кравцових, цілком відданому в володіння котів, сталася масштабна пожежа, частина хвостатих при цьому загинула. За висновками експертів причиною трагедії міг стати навмисний підпал, будинок при цьому зазнав значних руйнувань.

На подив Кравцових, тоді відгукнулося дуже багато небайдужих і більшість врятованих тварин люди розібрали по домівках, а добровольці допомогли розгребти згарище й упорядкувати територію, меценати виділили кошти на ремонт кициного дому. Тетяна самостійно шпаклювала, клала плитку, клеїла шпалери і саме тоді твердо вирішила, що друге народження притулку має зробити його якомога ближчим до цивілізованих європейських стандартів життя чотирилапих. Тепер тут обладнано чудові ігрову кімнату та бокси для утримання різних категорій підопічних, модернізовано вольєри та майданчики для вигулу собак, зроблено огорожу садиби — жодних прикрощів для сусідів численне тутешнє різношерсте і надзвичайно зворушливе сімейство не завдає.

Цей жахливий «рускій мір»…

Вранці 24-го лютого, вже першого дня повномасштабної війни, розпочатої кровожерливою кремлівською ордою, Чугуїв зазнав значних бомбардувань і руйнувань. Подружжя Кравцових змушене було чимшвидше втікати з п’ятиповерхової домівки, усі вікна і двері якої винесла потужна вибухова хвиля, а затишна оселя в одну мить перетворилася на згарище з горою битого скла, уламків меблів та інших хатніх речей… Ледь оговтавшись від раптового жахіття, Тетяна з чоловіком поспішили до власної дачі-притулку і найперше, що прихопили з собою з колишньої квартири, були дев’ятеро кішок. Відтепер усі живуть разом — кицьки у відремонтованому будинку, а господарі — у флігельку поруч…

Під час численних обстрілів міста тварини надзвичайно нервували, деякі навіть загинули від розриву серця… Налякані вибухами і сиренами собаки ламали вольєри, скаженіли, ладні були забігти галасвіта. У місті розпочалася інтенсивна евакуація, люди поспіхом покидали свої оселі, іноді — й хатніх улюбленців. У Чугуєві різко зросла кількість безпритульних тварин.

Критична ситуація змусила Тетяну Кравцову та її багатьох однодумців-волонтерів звернутися із закликом про допомогу. На щастя, знайшлися меценати, які посприяли евакуації численної партії безпритульних тварин із гарячої прифронтової зони до притулків безпечніших регіонів.

 Ми відповідальні за тих, кого приручили

—           У нашому місті кілька останніх років активно здійснювався процес регулювання бродячих котів та собак за сприяння переважно громадських організацій зоозахисників, регулярно оброблялися і стерилізувалися не лише бродячі, а й хатні тварини — за попереднім записом, безкоштовно, — розповідає активна багатолітня волонтерка Світлана Марченко. — Під час війни ситуація значно погіршилася, проте не опускаємо рук і намагаємося спільно не залишати без уваги братів наших менших — підгодовуємо, лікуємо, знаходимо їм нових господарів. Витрачаємо на благодійність не лише сили і час, а й власні кошти та передусім вкладаємо душу, до того ж робимо це зовсім не заради піару, а справді за покликом серця. Можу годинами згадувати щемливі й радісні історії, пов’язані з хвостатими створіннями, проте категорично не поважаю тих, хто зраджують беззахисних милих створінь, яких самі ж приручили, а потім, награвшись, кидають напризволяще хворими, старими, немічними… Тетяна Кравцова — унікальна особистість, навколо якої згуртувалося чимало однодумців — Анастасія Онімченко, Яна Салтьєвська, Людмила Колянда, Олена Фурсова, Юлія Фоміна, Ірина Мургіна, Анастасія та Євген Стародубови, Галина Єрмошенко, Роман Шморгун, Олександр Грищенко та інші. Разом нам до снаги більше добрих справ.

Також варто відзначити позитивну тенденцію — рух екозахисників у рідному краї однозначно шириться, вони активно діють в інтернет-просторі, залучають до своїх лав юне покоління, безпафосно, але результативно культивують людяні гуманістичні ідеали, норми життя цивілізованого світу.

 «Не можу інакше…»

Нині у притулку подружжя Кравцових мешкають 52 коти та вісім собак, багато з них — старі, хворі, тож потребують особливого догляду й малоймовірно, що знайдуть нових господарів. Адже більшість потенційних охочих прагнуть забрати додому молодих, краще породистих, лагідних та вірних друзів. За весь час існування з притулку до нових господарів влаштовано майже пів тисячі чотирилапих та й зараз, попри лихоліття й війну, краяни, хай і рідше, ніж зазвичай у мирний час, усе ж обирають собі хатніх улюбленців-психотерапевтів.

…Щодня о шостій ранку Тетяна починає куховарити, аби двічі нагодувати галасливих підопічних — собаки потребують 16 літрів каші та 3 кг м’ясовідходів (раніше треба було майже втричі більше!), для котів — 3 кг сухого і 42 пакети м’якого корму, а ще — спеціалізовані індивідуальні корми для окремих тварин. Деяких малят доводиться годувати за допомогою піпетки, крім того потрібно всіх оглянути, когось обробити, комусь надати первинну медичну допомогу, а ще погратися-поспілкуватися, розв’язати інші нагальні питання. А також вимити 30 горщиків, 50 тарілок, обов’язково помити підлогу, прибрати вольєри та бокси, щоб підтримувати у них належний санітарний стан. І так день у день, без жодного вихідного… Як ви гадаєте, важко?

—           Минулого року доросла донька вирішила зробити мені подарунок і організувала відпочинок далеко від рідної домівки — вперше за стільки літ. Та вже за кілька днів мусила повернутися, бо безперервно відповідала на численні телефонні звертання щодо діяльності власного притулку і надавала рекомендації, що та як треба робити. Зрештою зрозуміла: я геть-зовсім невиїзна і з цим «діагнозом» уже нічого не вдієш. Але це мій свідомо обраний життєвий шлях, я ні про що не шкодую, просто не можу інакше, — зі щирою усмішкою зізнається скромна героїня.

 Прагнемо до європейських стандартів

Господиня місцевого притулку милосердя жваво цікавиться передовим світовим досвідом утримання хатніх улюбленців і сподівається на якнайшвидше втілення саме таких принципів і у нас. Тому прагне поліпшити умови для власних підопічних —насамперед терміново потрібно обладнати кицин дім сучасною енергоефективною системою теплозабезпечення, а для цього треба близько ста тисяч гривень і без допомоги меценатів проєкт годі реалізувати. А ще подружжя Кравцових сподівається з часом утеплити вольєри для собак, зробити для них басейн, облаштувати в притулку комфортний медичний мінікабінет. А найбільше хочуть, аби поменшало безпритульних хатніх улюбленців, тоді б залюбки займалися їх тимчасовою перетримкою або розведенням породистих пухнастих красенів.

— Певна річ, я б нізащо не впоралася самотужки, якби не численні волонтери, добровільні помічники й меценати, котрі в міру своїх сил і можливостей допомагають робити добру справу, жертвують на утримання притулку, — говорить пані Тетяна. — Я всім їм надзвичайно вдячна!


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини